«Як метеор, пролетів над нашою Елладою, не залишаючи наступника, бо генії не мають їх. Бо був фанатиком в добу безвір’я, патетиком – у добу буйного інтелектуалізму, аскетом – у добу матеріялізму», – словами Дмитра Донцова розпочала захід завідувачка кафедри української мови та літератури Лілія Овдійчук. Вона зробила екскурс в історію досліджень життя і творчої спадщини Шевченка, адже багато видатних діячів українського культурного простору залишили свої відгуки про великого Кобзаря, про значення творчости поета і художника для України і світу.
Дмитро Павличко присвятив Шевченку свою молитву.
Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда, сущий,
Б’ющий у неправду, наче грім.
Ти, як небо, став широкоплечо
Над літами, що упали в грузь;
Віку двадцять першого предтечо,
Я до тебе одного молюсь.
Мислям нашим дай ясне поліття,
А поетам — спину, що не гнесь.
Дай нам пам’ять на тисячоліття,
Непокору і любов на днесь.
Да святиться слова блискавиця,
Що несе у вічну далечінь
Нашу думу й пісню. Да святиться
Між народами твоє ім’я. Амінь.
Для українців Тарас Шевченко – геній, який потужною поетичною енергетикою відродив Дух української нації і поставив на сторожі Слово. Про своє сприйняття Шевченка говорили студенти та студентки, викладачі історико-філологічного факультету. Під керівництвом доцентки Валентини Миронюк здобувачки першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальности українська мова та література створили відеозапис поезій Тараса Шевченка – символічну плетеницю духовної єдности і презентували її під час онлайн-зустрічі