МЕГУ – вибір сучасного абітурієнта! МЕГУ – твій найкращий вибір! МЕГУ – це більше ніж університет! МЕГУ – найкращі умови для навчання та розвитку! МЕГУ – розвиваємося для тебе! МЕГУ – це вибір лідерів! МЕГУ – твій шлях в майбутнє! МЕГУ – якість освіти, визнана країною і світом! МЕГУ: наші рейтинги – наші студенти! МЕГУ – освітній бренд, визнаний абітурієнтом!

Вимоги до статей

ДО ВІДОМА АВТОРІВ

Збірник наукових праць Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука «Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ» є науковим виданням з педагогіки та з фізичного виховання, спорту і здоров’я людини.

ВИМОГИ ДО ТЕМАТИКИ І СТРУКТУРИ СТАТЕЙ

Тематика  збірника

У збірнику публікуються статті, які містять нові теоретичні та практичні результати з педагогіки; фізичного виховання, спорту і здоров’я людини.

Розділи збірника:

  1. Організація навчально-виховного процесу в школах та закладах вищої освіти (підрозділи: загальна педагогіка та історія педагогіки; теорія і методика навчання; корекційна педагогіка; теорія і методика професійної освіти; соціальна педагогіка; теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності; теорія і методика виховання; дошкільна педагогіка; теорія навчання).
  2. Педагогіка фізичного виховання і спорту та проблеми здоров’я людини (підрозділи: організація олімпійського і професійного спорту; фізична культура та фізичне виховання різних груп населення; організація фізичної терапії та ерготерапії).
  3. Роль інформаційних систем та технологій в організації педагогічного процесу (підрозділи: використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі, програмне забезпечення освітнього процесу, математичне моделювання педагогічного процесу).

Анотації друкується без абзацного відступу і повинні містити стисло і точно сформульовані: постановку науково-практичної задачі (завдання) та одержані результати. Анотації подаються українською та англійською мовами. Обсяг анотацій українською мовою – 500 знаків (78 рядків), а англійською мовою – не менше 250 слів (2000 знаків). До анотації додаються 5–7 ключових слів кожною мовою.

Анотація англійською мовою (Abstract) повинна містити прізвище, ім’я та по батькові авторів, їх науковий ступінь, вчене звання, посаду, місце роботи або навчання, назву статті, електронну адресу авторів та такі підрозділи: Проблема (вступ) – Introduction; Мета – Purpose; Методи дослідження – Methods; Результати дослідження – Results; Наукова новизна результатів дослідження – Originality; Висновки та пропозиції – Conclusion .

Основна частина статті повинна відповідати вимогам МОН України до фахових видань та публікацій і обов‘язково містити такі структурні елементи: 1. Вступ  (постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями). 2. Аналіз останніх досліджень (аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття); 3. Визначення мети та завдань дослідження (формулюється мета статті та визначаються завдання, які дозволяють її досягти); 4. Результати досліджень (виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів); 5. Висновки (висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок цього питання).

Заголовки структурних елементів основної частини не друкують. Кожний структурний елемент (текст) друкують з абзацного відступу, виділяючи жирним шрифтом перші два-три слова першого речення.

Список використаних літературних джерел (не менше 8 одиниць, з яких 3 – 5  публікацій у зарубіжних виданнях) рекомендується подавати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією.

Оформлення списку використаних літературних джерел здійснюється українською мовою відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України (ДСТУ 8302:2015) та англійською транслітерацією (References) відповідно до міжнародного бібліографічного стандарту АРА [http://library.nmu.edu/guides/userguides/style_apa.htm].

У References назви періодичних україно- та російськомовних видань (журналів, збірників та ін.) подаються відповідною транслітерацією, а в дужках – англійською мовою.

Посилатися на навчальну літературу (підручники та навчальні посібники) не потрібно.

Збірник наукових праць МЕГУ ім. акад. С. Дем’янчука видається двічі на рік.

Матеріали до чергового збірника  подаються до 15 квітня та 15 жовтня.

Правила оформлення та подання статей:

  1. Статті повинні бути ретельно перевірені і відповідати зазначеним вимогам.
  2. У збірник приймаються статті обсягом 8-12 повних сторінок  разом з анотаціями з ключовими словами українською та англійською мовами, рисунками, таблицями та списком використаних літературних джерел. Статті, в яких не дотримані нижче зазначені вимоги та рекомендований обсяг, до розгляду не  приймаються.
  3. Автори, які не мають наукового ступеня, разом із статтею направляють до редколегії завірену у встановленому порядку письмову рецензію доктора наук за напрямом дослід-ження, або рекомендацію наукового керівника з науковим ступенем. Без подачі рецензії (рекомендації) попередній розгляд таких статей редакція здійснювати не буде.

Відомості про рецензента (наукового керівника) друкуються у збірнику після наведення тексту статті із зазначенням прізвища, імені, по батькові, наукового ступеня, вченого звання, місця роботи, посади, міста, країни).

Всі статті будуть перевірені на плагіат та піддані таємному рецензуванню.   

Статті та копії квитанцій про оплату надсилається електронною поштою. Рецензії направляються в редколегію поштою, або передаються особисто разом із статтею.

  1. Текстовий редактор – Word for Windows 6.0 або 7.0.
  2. Розмір аркушу: 148х210 (А5).
  3. Поля: верхнє, ліве, праве – 1.7 см, нижнє – 2.0 см.
  4. Пропонуються такі розміри шрифтів:

– «Times New Roman».

– для УДК – 10 кегль, великі літери, жирний;

– для заголовків статті – 10 кегль, великі літери, жирний;

– для прізвищ авторів – 10 кегль, жирний;

– для наукового ступеня, вченого звання, посади авторів, назви організації і міста – 10 кегль, звичайний;

– для анотацій та ключових слів – 10 кегль, звичайний курсив; для слів «Анотація» «Abstract», «Ключові слова», «Key words», «Introduction», «Purpose», «Methods», «Results», «Originality», «Conclusion» – 10 кегль, жирний курсив;

– для заголовків розділів в тексті – 10 кегль, жирний;

– для основного тексту – 10 кегль, звичайний;

– для слів «Список використаних літературних джерел», «References» – 9 кегль, жирний;

– для переліку джерел – 9 кегль, звичайний, для назви періодичних видань (будь-якою мовою та транслітерацією) – 9 кегль, звичайний курсив.

  1. Текст друкується через 1 інтервал і  вирівнюється по ширині аркуша, назва статті – вирівнюється по центру.
  2. Між УДК та прізвищами авторів, прізвищами авторів та анотацією, анотаціями на різних мовах, анотацією і основним текстом, основним текстом і переліком літературних джерел робиться додатковий одинарний інтервал (потрібно додатково натиснути клавішу Enter).
  3. Абзацний відступ від основного тексту та в анотаціях – 0,5 см.
  4. УДК, прізвище(а) та дані про автора(ів) вирівнюються по лівому краю сторінки.
  5. Формули необхідно друкувати по центру, нумерація формул в кінці рядка. Розмір формул такий: основний – 12; крупний індекс – 7; дрібний індекс – 5; крупний символ – 18; дрібний символ – 12.
  6. Додатково подаються окремими файлами рисунки.
  7. Перед і після таблиць, рисунків та формул робиться додатковий одинарний інтервал.
  8. Переноси в назві та тексті статті не допускаються.
  9. Анотація друкується українською та англійською мовами.
  10. Для сторонніх осіб додатково подається авторська довідка, в якій необхідно вказати номер мобільного телефону, номер та адрес «Нової пошти» для пересилки збірника.

Рішення про включення статті до збірника приймає редакційна колегія.

Вартість публікації однієї сторінки – 40 грн. для сторонніх дописувачів та 20 грн. для працівників МЕГУ ім. акад. С. Дем’янчука. Оплата здійснюється після розгляду статті редакційною колегією та прийняття рішення про її друк.

Одноособові статті докторів наук друкуються безоплатно.

Статті, які надійдуть з порушенням зазначених умов, редколегією розглядатися не будуть.

Адреса редколегії: 33027, м. Рівне, вул. акад. С. Дем’янчука, 4, Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем’янчука.

Реквізити для оплати: МЕГУ ім. акад. С. Дем’янчука, код. ЄДРПОУ 24171048, рах. № UA 783333910000026001060262893 в АТ КБ Приватбанк. Призначення платежу: за публікацію статті (вказати ПІП автора) в збірнику наукових праць МЕГУ.

Заступник головного редактора: Борейко Володимир Іванович, E-mail: boreiko.volodymyr@megu.edu.ua

Відповідальний секретар:

Яроменко Оксана Володимирівна, к.геогр.н доцент, тел 068-76-89-799, e-mail: yaromenko.oksana@megu.edu.ua 

Зразок оформлення статті на списку використаних літературних джерел наведено нижче.

УДК 336.301: 336.14

Борейко Володимир Іванович, д.е.н., професор, проректор з наукової роботи, Миськовець Наталія Петрівна, к.е.н., начальник відділу з наукової роботи та аспірантури (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне), boreiko.volodymyr@megu.edu.ua

ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРЕСИВНОЇ ШКАЛИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ ТА ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ

 Анотація. У статті досліджено ефективність запровадженої з 2004 року в Україні пропорційної системи оподаткування доходів фізичних осіб. Розкрито, що ця система показала свою низьку ефективність та спричинилася до недоотримання Зведеним бюджетом України значної частини надходжень. Показано, що високорозвинені країни світу використовують прогресивну шкалу оподаткування доходів громадян. Визначено, що значна частина провідних економістів світу дотримується думки про те, що чим більша частка новоствореного продукту перерозподіляється через державний бюджет, тим більші можливості держави у вирішенні питань соціально-економічного розвитку країни. Обґрунтовано доцільність запровадження в Україні прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб та прибутку підприємств.

Ключові слова: система оподаткування; доходи населення; прибуток підприємств; прогресивна шкала; новостворений продукт; Зведений бюджет; податкові пільги; регіональний розвиток.

 Boreiko Volodymyr Ivanovich, Doctor of Economic Sciences, Professor, Vice-rector for Scientific Work, Myskovets Natalia Petrivna, Candidate of Economic Sciences, Head of the Department of Scientific Work and Postgraduate Studies (Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities, Rivne), Vib28@ukr.net

 THE NECESSITY THE INCLUCATION OF PROGRESSIVE SCALE OF TAXATION OF POPULATION'S INCOMES AND PROFIT OF ENTERPRISES.

Abstract.

Introduction. The main task of each state is to ensure a high standard of living and a fair distribution of incomes among the population. At the same time, in scientific circles it is determined that only a state with significant volumes of its own financial resources concentrated in the state budget can successfully carry out its functions.

Purpose. The purpose of the article is to substantiate the expediency of introducing in Ukraine a progressive scale of taxation of incomes and profits of enterprises.

Methods. The paper uses methods for analyzing the effectiveness of the introduction of a proportional income tax system in Ukraine, comparing it with the experience of taxation of incomes in foreign countries, and justifying the expediency of introducing a progressive scale of taxation on incomes and corporate profits in Ukraine.

Results. Since the state budget is mainly formed by tax revenues payable by legal entities and individuals, the principle of equity requires the adoption of such tax legislation that would allow each citizen and entity to pay, adequate to their revenues and profits, tax payments. In many countries of the world such justice is achieved by introducing a progressive scale of taxation, but in Ukraine since 2004 it is not act. The effectiveness of the proportional system of personal income taxation introduced in Ukraine in 2004 has been investigated. It showed its low efficiency and led to the non-receipt by the Consolidated Budget of Ukraine of a significant part of the proceeds from the tax payers. Consequently, a proportional system of taxation of incomes causes impoverishment of one part of the population and increase of the wealth of another. It is shown that all highly developed countries of the world use the progressive scale of taxation of individual incomes of citizens. At the same time, a significant part of leading economists in the world believes that the greater the share of the newly created product is redistributed through the state budget, the greater the state's ability to address the question of the socio-economic development of the country.

Originality. The expediency of introducing in Ukraine a progressive scale of taxation of individuals' incomes and corporate profits is substantiated. At that, the progressive scale of taxation of individuals' incomes introduced in Ukraine should be of a moderate nature: the minimum rate is 10 % and the maximum is 30 %. At the same time, in order to stimulate the development of leading branches of the national economy and the formation of country's economic development fund, it is proposed, by analogy to the taxation of individuals' incomes, to introduce a progressive scale of taxation of corporate. At the same time, the minimum rate of 10 % should be applied for the profitability of enterprises up to 10 %, and maximal (30 %) should be with applied for enterprises a profitability of more than 30 %. It is shown that this will reduce the tax burden on enterprises with low profitability, increase revenues to the consolidated state budget and form an economic development fund by increasing the burden on profits of high-yielding enterprises.

Conclusion. The proposed progressive scale of taxation of income and profit of enterprises will allow raising tax discipline and improving the filling of the state budget. Additional incentive for improving the efficiency of management of local budgets will be to provide local managers with the right to dispose of additional tax revenues derived from the introduction of a progressive scale of personal income tax and corporate income tax. However, for full-fledged filling of the budget of the country, law enforcement bodies should ensure strict control over the payment of tax by all Ukrainian citizens and economic entities, and, first of all, payers with high-incomes.

Key words: tax system; population income; enterprise profit; progressive scale, newly created product; consolidated budget; tax privileges; regional development.

Основним завданням кожної держави є забезпечення високого рівня життя та справедливий розподіл отриманих доходів між населенням. При цьому в наукових колах визнається, що успішно реалізовувати свої функції може тільки та держава, яка має значні обсяги власних фінансових ресурсів сконцентрованих в державному бюджеті. Однак, оскільки, державний бюджет в основному формується за рахунок податкових надходжень, платниками яких є юридичні та фізичні особи, принцип справедливості вимагає прийняття такого податкового законодавства яке б дозволяло кожному громадянину та суб’єкту господарювання сплачувати адекватні їхнім доходам та прибуткам податкові платежі. В багатьох країнах світу така справедливість досягається шляхом запровадження прогресивної шкали оподаткування, але в Україні з 2004 року вона не діє, що ставить перед дослідниками завдання оцінити доцільні використання нашою країни пропорційної шкали оподаткування доходів фізичних осіб та прибутку підприємств.

Питання забезпечення стабільного та динамічного розвитку суспільства через справедливий розподіл новоствореного продукту між його виробниками, державою та населенням завжди цікавило дослідників. Серед вітчизняних вчених, які присвятили свої дослідження цій проблемі, слід виділити роботи О. Амоші, В. Вишневського, І. Волохової, В. Гейця, Т. Ковальчукa, В. Кудряшова, Е. Лібанової, А. Соколовської, А. Скрипника.

Однак, у питанні оподаткування доходів населення, Україна вирішила піти іншим шляхом, ніж його практикують країни Європейського Союзу та більшість високорозвинених країн світу. Так, в світовій практиці найбільшого поширення набула прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб, тоді як в Україні для цього використовується пропорційна система. Тому виникає необхідність дослідження ефективності використання в Україні пропорційної шкали та обґрунтування доцільності запровадження прогресивної ставки оподаткування доходів населення та прибутків підприємств.   

Метою статті є обґрунтування доцільності запровадження в Україні прогресивної шкали оподаткування доходів населення та прибутків підприємств.   

Впродовж двадцяти семи років незалежності Україна декларувала необхідність побудови справедливого демократичного суспільства. Однак, періодичні кризи, які супроводжували її економіку, спричинилися до значного падіння рівня життя більшої частини населення, породили в нього недовіру до органів влади, розгубленість та апатію. Так, на думку В. Гейця «Трансформаційні перетворення в Україні сформували не тільки всеохоплюючу нерівність, яка одночасно є однією з сучасних глобальних проблем, що суттєво впливають на стан економіки в макроекономічному вимірі і тим самим уповільнюють її зростання, але і так зване економічно несамостійне населення, яке є прибічником споживацької моделі (за набагато меншого душового доходу порівняно із західними стандартами і стереотипами життя і за нижчої продуктивності праці)» [1, с. 7].

До того ж, як зазначає Е. Лібанова: «Є всі підстави вважати, що сучасне українське суспільство є не просто глибоко розшарованим, а навіть поляризованим. На одному кінці шкали сконцентровано відносно нечисленну (не більше 5–7 %) групу заможного населення, а на другому – щонайменше чверть населення на межі виживання. Походження сучасної нерівності, принаймні у суспільній свідомості, пов’язано, в основному з недотриманням законодавства та тіньовою діяльністю» [2, с. 18].

Отже, хоча за період незалежності Україна, через розрив раніше напрацьованих зв’язків та періодичні економічні кризи, втратила значну частину свого виробничого потенціалу, наукових кадрів та висококваліфікованих спеціалістів, а використовувані техніка і технології застарілі, населення, в першу чергу, пов’язує своє зубожіння з несправедливим розподілом загальнонаціонального продукту та неефективним управлінням національною економікою: приватизацією державного та комунального майна, використанням природно-ресурсного потенціалу, доступом до державних фінансів, системою оподаткування, соціальним захистом.

Розшарування у рівнях доходів населення спостерігається у всіх, навіть високо-розвинутих країнах світу, однак, для згладжування цих нерівностей держави успішно використовують доступні їм бюджетні та податкові механізми. Серед них важливе місце займає прогресивна шкала оподаткування доходів населення. Так, наприклад у Нідерландах мінімальна ставка прибуткового податку складає 6,35 %, максимальна – 60 %. В інших європейських країнах вона змінюється від 10 до 57 %  [3, с. 17].

При цьому відомі західні економісти вважають, що чим вища максимальна ставка оподаткування доходів населення, тим більші можливості держави в регулюванні рівня життя своїх громадян. Аналогічної думки дотримуються окремі вітчизняні вчені. Прихильники збереження високого податкового навантаження в Україні, як приклад, наводять досвід країн Північної та Західної Європи, де при  високому рівні перерозподілу коштів через державні бюджети досягнуті значні успіхи в соціальному захисті населення [3 с. 12].

А. Соколовська наголошує, що: «Результатом стягнення податків з корпоративного сектора і сектора домогосподарств є зменшення, по-перше, індивідуальних доходів і (як наслідок) приватного споживання, а по-друге, – ресурсів, необхідних для виробництва приватних благ, і отже – обсягу їх виробництва та пропозиції. Водночас одержані при цьому кошти переміщуються до сектора загального державного управління і використовуються для фінансування суспільних благ» [4, с. 9].   Отже, платники податків (фізичні особи) тоді добровільно і в повному розмірі сплачують податки, коли отримують адекватні послуги від держави. Але принцип соціальної справедливості вимагає, що населення з більшими доходами сплачувало індивідуальні податки за більшими ставка, а порушення цього принципу зумовлює зубожіння однієї частини населення і збільшення доходів іншої.На думку Т. Ковальчук: «Проблема масової бідності населення значною мірою зумовлена мізерними податковими надходженнями до бюджету. Досить відчутним чинником бюджетного дефіциту в країні є недолуга податкова політика. Нині в Україні діє «плоска шкала оподаткування», тобто абсолютно прийнятна для олігархічного капіталу система розподілу та перерозподілу доходів» [5, с. 94].

«Водночас, як зазначає Т. Ковальчук, виникає закономірне питання: звідки брати фінансові ресурси для кардинальних змін у політиці оплати праці зайнятого населення? Відповідь є очевидною. По-перше, важливим джерелом збільшення бюджетних доходів є відмова від «плоскої шкали оподаткування», яка нині діє в Україні. По-друге, необхідно жорстко протидіяти практиці ухилення від сплати податків і дивідендів державними монополіями та великими приватними корпораціями [5, с. 94].

На думку В. Кудрящова: «Заслуговують на увагу питання зниження рівня оподаткування використання робочої сили; скасування оподаткування малозабезпечених громадян, недопущення зростання податкового навантаження на осіб із середніми доходами; розробка та реалізація цільової програми обмеження ухилення від оподаткування» [6, с. 14].

Проте, вчений не пояснює, яким чином необхідно компенсувати недоотримання доходів державним бюджетом після «скасування оподаткування малозабезпечених громадян та недопущення зростання податкового навантаження на осіб із середніми доходами», які  разом формують більшу частину платників податків. Тому, поділяючи думку вченого щодо необхідності зниження податкового навантаження на доходи незаможних верств населення, ми вважаємо, що без ущербу для державного бюджету це можна зробити запровадивши прогресивну шкалу оподаткування доходів і тим самим збільшити податкове навантаження на заможні верстви населення.

Таким чином, можна зробити висновок, що зарубіжні та вітчизняні вчені надають перевагу прогресивній шкалі оподаткування доходів населення перед пропорційною. Однак, у 2004 році наша країна відмовилася від прогресивних ставок оподаткування доходів фізичних осіб. Хоча, пропорційна система оподаткування доходів фізичних осіб запроваджувалася в Україні з метою зменшення «тінізації» економіки країни і, відповідно, розширення можливостей держави щодо вирішення питань соціально-економічного розвитку, позитивного результату не було досягнуто. Так, після запровадження у 2004 році пропорційної шкали оподаткування доходів фізичних осіб (ПДФО), частка цього податку у доходах Зведеного бюджету України зменшилася із 18,0 % у 2003 році до 14,2 % у 2004 році, 12,9 % – у 2005 році, 13,3 % – у 2006 році та 15,8 % – у 2007 році (табл. 1). При чому це відбувалося в той час, коли в Україні спостерігалося економічне зростання. 

Таблиця 1*

Частка податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств у доходах Зведеного бюджету України, %

Податки

роки

2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018
ПДФО 18,0 14,4 12,9 13,3 15,8 15,4 16,3 16,2 15,1 15,3 16,3 16,5 15,3 17,7 18,3 19,4
ППП 17,6 17,7 17,5 15,2 15,7 16,1 12,1 12,8 13,8 12,5 12,4 8,8 6,0 7,7 7,2 9,0

*Складено за даними [7].

Впродовж 2008–2016 років частка податку на доходи фізичних осіб у доходах Зведеного бюджету України знаходилася в межах 15,1–17,7 %, тобто поступалася показнику 2003 року. Тільки у 2017 та 2018 роках частка поступлень до Зведеного бюджету України від  податку на доходи фізичних осіб перевищила показник 2003 року.

З наведених даних можна зробити висновок, що для збільшення в результаті реформи системи оподаткування поступлень до Зведеного бюджету України від  податку на доходи фізичних осіб країні потрібно було 14 років. До того ж, на нашу думку, це відбулося не завдяки «детінізації» виплат заробітної плати, а через двохкратне збільшення у 2017 році мінімальної заробітної плати. А за 2004–2016 роки Зведений бюджет України від цього податку в середньому щорічно недотримував близько 3 % своїх доходів. Відповідно ці кошти поступали в «кишені» громадян нашої країни з високими доходами.

Крім того, як наголошує В. Опарін: «Відмова від прогресивного оподаткування індивідуальних доходів і загалом зменшення ставки податку в 2004 році супроводжувалося уповільненням зменшення рівня безробіття» [8, с. 69].

Отже, з метою перерозподілу податкового навантаження між бідними та багатими верствами населення, Україні доцільно запровадити прогресивну шкалу оподаткування доходів громадян. Однак, нашій країні, з нерозвиненою ринковою інфраструктурою, потрібно орієнтуватися не на коефіцієнт податкового навантаження Швеції – 53,3 %, а на аналогічні показники США, Японії та інших країн, які впродовж 1965–1980 років, у період післявоєнного становлення їхніх економік, були в межах 18–27 %. Та й у 2000 році податкове навантаження у зазначених країнах складало відповідно 28,9 та 27,1 % [3, с. 13].

Тому, запроваджена в Україні прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб повинна мати помірний характер: мінімальна ставка – 10 %, а максимальна – 30 %. При ефективному використанні такої системи оподаткування доходів фізичних осіб надходження від цього податку до Зведеного бюджету країни зростуть, як мінімум, в 1,5 рази. Проте, для цього правоохоронні органи повинні забезпечити жорсткий контроль за сплатою податку всіма громадянами України, і в першу чергу з високими доходами.

Водночас, визначаючи принципи формування податкової системи в Україні, необхідно враховувати, що забезпечити зростання доходів простих громадян можна тільки при успішному функціонуванні національної економіки і, в першу чергу, промислового комплексу країни, підтримки діяльності наукових установ, інноваційного оновлення обладнання та технологій.

Однак, як зазначає В. Геєць: «В Україні ж, на жаль, практично відсутні заходи як податкового стимулювання досліджень і розробок у цілому, так і пов’язані з обсягом видатків на науково-дослідну діяльність, хоча є ряд інших видів стимулювання, серед яких секторальні звільнення від ввізного мита» [1, с. 7–8].

Тому, на думку відомого вченого: «Як ще один фінансовий інструмент політики модернізації промисловості слід використовувати встановлення інвестиційної премії з податку на прибуток у розмірі 100 %, дозволивши списувати витрати на придбання основних виробничих фондів в рік їх купівлі» [1, с. 8]. Проте, знову ж науковець не пропонує реальних шляхів компенсації Зведеному бюджету України від не поступлення надходжень від надання пільг щодо сплати податку на прибуток підприємств окремим галузям та суб’єктам господарювання, зазначаючи, що ці надходження надійдуть в наступні роки.

Слід також врахувати думку А. Скрипника про те, що для отримання позитивних результатів в інноваційному оновленні національної економіки потрібне «…поетапне запровадження податкових пільг не за територіальними, а за галузевими ознаками, відповідно до загальнонаціональних пріоритетів на чітко визначений період реалізації, з досконалою системою державного контролю за їх використанням» [9, с. 8]. 

Отже, необхідність пріоритетного фінансування та надання пільг в оподаткуванні науковим установам та високотехнологічним галузям, які здатні виступити «локомотивом» для розвитку національної економіки у вчених не викликає сумнівів, однак робити це потрібно таким чином, щоб податкові поступлення до Зведеного бюджету країни не зменшувалися, а збільшувалися. Натомість, ми спостерігаємо зовсім іншу картину.

Як уже зазначалося, впродовж 2003–2007 років економіка України, а значить і прибутки суб’єктів господарювання, зростали, однак, при цьому, частка податку на прибуток підприємств у Зведеному бюджеті України зменшилася з 17,5–17,7 % у 2003–2005 роках до 15,2–15,7 % – у 2005–2007 роках. У 2015 році в результаті кризи цей показник взагалі зменшився до 6,0 %.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що частина виробників продукції ухиляється від сплати цього податку. Відповідно податкове навантаження з недобросовісних платників перекладається на добросовісних. Тому, В. Кудряшов вважає, що: «…існуюче податкове навантаження є надмірним для легального сектору економіки. Причини цього полягають у високій частці тіньової економіки, у використанні податкового адміністрування, не спрямованого на сприяння легальним операціям, у відсутності дійових заходів щодо обмеження монополізації економіки, у низькій результативності контролю за ціноутворенням і якістю продукції, у дотриманні умов безпеки і справедливої оплати праці тощо [6, с. 14].

Таким чином, для стимулювання розвитку провідних галузей національної економіки та формування фонду економічного розвитку, Україні необхідно, по аналогії з оподаткуванням доходів фізичних осіб, запровадити прогресивну шкалу оподаткування прибутку підприємств. При цьому, мінімальну ставку – 10 % потрібно застосовувати при рентабельності діяльності підприємств до 10 %, а максимальну 30 % – при рентабельності більше 30 %. Це дозволить зменшити податкове навантаження на підприємства з низькою рентабельність, збільшити надходження до Зведеного державного бюджету та сформувати фонд економічного розвитку за рахунок збільшення навантаження на прибутки підприємств з високою дохідністю.

Для забезпечення динамічного розвитку національної економіки важливо, щоб у процесі нарощування виробництва продукції, створенні нових робочих місць та підвищенні рівня життя населення активну участь приймали органи місцевого самоврядування. Однак, для цього вони повинні отримати необхідні повноваження та фінансові можливості. Як обґрунтовує І. Волохова: «В умовах розвитку громадянського суспільства становлення фінансово незалежного місцевого самоврядування безпосереднього залежить від формування сталого механізму забезпечення власними фінансовими ресурсами, які мають бути отримані переважно за рахунок надходжень до місцевих податків і зборів. При цьому вони виконують не тільки фіскальну функцію. Місцеві податки і збори призначені також стимулювати підприємницьку активність, розвиток місцевого господарства, сприяти ефективному використанню природних ресурсів місцевого значення тощо» [10, с. 74].

Проте, за нинішньої системи перерозподілу податкових надходжень між державним та місцевими бюджетами, більшість із них залишаються дотаційними. Це ставить місцевих керівників в залежність від фінансових трансфертів з державного бюджету та пригнічує їхню ініціативу. До того ж: «Органи місцевого самоврядування позбавлені права надавати пільги і вирівнювати доходи населення, що зумовлено особливостями застосування принципу соціальної справедливості або пропорційності на місцевому рівні» [10, с. 77].

Усуненню цих недоліків сприятиме впровадження запропонованої нами прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб, оскільки, надходження від цього податку закріплені за місцевими бюджетами. Додатковим стимулом для місцевих бюджетів буде надання місцевим керівникам права розпоряджатися податковим надходженнями отриманими від запровадження прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб та податку на прибуток підприємств.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити висновок, що запроваджена з 2004 року в Україні пропорційна система оподаткування доходів фізичних осіб показала свою низьку ефективність та спричинилася до недоотримання Зведеним бюджетом України значної частини надходжень від платників цього податку. Наведені вище дані засвідчують, що всі високорозвинені країни світу використовують прогресивну шкалу оподаткування доходів громадян. При цьому значна частина провідних економістів світу дотримується думки про те, що чим більша частка новоствореного продукту перерозподіляється через державний бюджет, тим більші можливості держави у вирішенні питань соціально-економічного розвитку країни. Це дозволило обґрунтувати доцільність запровадження в Україні прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб та прибутків підприємств, а також надання права місцевим органам влади самостійно розпоряджатися додатковими надходженнями, отриманими в результаті такої трансформації вітчизняної системи оподаткування.

Подальші розвідки потрібно направити на дослідження доцільності поширення загальної, або регресивної ставки єдиного соціального внеску на всі доходи фізичних осіб.

Список використаних літературних джерел

  1. Геєць В. М. Інституційна обумовленість інноваційних процесів у промисловому розвитку України. Економіка України. 2014. № 12. С. 4–19.
  2. Лібанова Е. М. Нерівність в українському суспільстві: витоки та сучасність. Економіка України. 2014. – № 3. – С. 4–19.
  3. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні. Економіка України. 2002. № 8. С. 11–19.
  4. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки. Економіка України. 2006. № 7. С. 4–12.
  5. Ковальчук Т. Т. Бідність працюючого населення – драматична реальність українського сьогодення. Економіка України. 2016. № 5. С. 90–97.
  6. Кудряшов В. П. Рекомендації МВФ з питань фіскальної політики та їх урахування в Україні. Економіка України. 2016. № 10. С. 3–19.
  7. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstst.gov.ua (дата звернення: 15.02.2019).
  8. Опарін В. М., Фельдгольц М. М. Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання. Фінанси України. 2006. № 10. С. 61–70.
  9. Скрипник А., Серебрянський Д. Оцінка фіскальної ефективності пільгового оподаткування прибутку підприємств. Економіка України. 2006. № 7. С. 13–26.
  10. Волохова І. С. Місцеве оподаткування: реалізація загальних принципів. Економіка України. 2014. № 12. С. 74–86.

References

  1. Heiets V. M. (2014). Instytutsiina obumovlenist innovatsiinykh protsesiv u promyslovomu rozvytku Ukrainy. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 12, 4–19 (In Ukrainian).
  2. Libanova E. M. (2014). Nerivnist v ukrainskomu suspilstvi: vytoky ta suchasnist. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 3, 4–19 (In Ukrainian).
  3. Amosha O., Vyshnevskyj V. (2002). Do pytannia pro otsinku rivnia podatkiv v Ukraini. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 8, 11–19 (In Ukrainian).
  4. Sokolovska A. (2006). Teoretychni zasady vyznachennia podatkovoho navantazhennia ta rivnia opodatkuvannia ekonomiky. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 7, 4–12 (In Ukrainian).
  5. Kovalchuk T. T. (2016). Bidnist pratsiuiuchoho naselennia – dramatychna realnist ukrainskoho sohodennia. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 5, 90–97 (In Ukrainian).
  6. Kudriashov V. P. (2016). Rekomendatsii MVF z pytan fiskalnoi polityky ta yikh urakhuvannia v Ukraini. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 10, 3–19 (In Ukrainian).
  7. State Statistics Service of Ukraine. URL : http://www.ukrstst.gov.ua (Last accessed: 15.02.2019).
  8. Oparin V. M., Feldholts M. M. (2006). Fiskalni zasoby stymuliuvannia ekonomichnoho zrostannia. Finansy Ukrainy (Finance of Ukraine), 6, 61–70 (In Ukrainian). .
  9. Skrypnyk A., Serebrianskyi D. (2006). Otsinka fiskalnoi efektyvnosti pilhovoho opodatkuvannia prybutku pidpryiemstv. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 7, 13–26 (In Ukrainian).
  10. Volokhova I. S. (2014). Mistseve opodatkuvannia: realizatsiia zahalnykh pryntsypiv. Ekonomika Ukrainy (Economy of Ukraine), 12, 74–26 (In Ukrainian).

Рецензент:

YouTube